Цитати відомих українців

Полюби свою долю. Відкрийся їй і терпляче прийми її такою, як вона є. І вона прийме тебе таким, яким ти є.
Голод, лихий побратим убожества, — пер­ший ворог ледарства.
Людина без мрії — соловей без голосу.
Хочеш бути оригіналом — стань поряд­ною людиною.
Поразка — це наука. Ніяка перемога так не вчить.
Деякі люди — мов грім, що стрясає всю землю в посадах, Страшить дітей і жінок, та освіжає весь світ; Або мов блискавка, що розбиває дуплавого дуба, Та міліони ростин озоном розвеселя. Ти не жалкуй, що не міг, наче блискавка, блиснути в пітьмі; Маєш огонь, то гори, хоч би в домашній ватрі.
Смерть володаря — завжди несподівана.
Українське суспільство зараз розділене саме за цими ознаками: «старе й чуже» проти «свого і нового». «Урвати тут і зараз» проти «Робити на майбутнє». І територія держави окупована, так само, як окуповані голови її мешканців - чужими культурами, старими сенсами та цінностями.
Знаєш що: давай не будем. А якщо бу­дем — то давай!
Стосунки людей з соціальними мережами нагадують мені стосунки собак із смітниками.
Хто добре запалився, той добре почав, а добре поча­ти — це наполовину завершити.
Душа — це те, що робить траву — травою, дерево — деревом, людину — людиною. Без душі трава — сіно, дерево — дрова, людина — труп.
Інколи дуже корисно роздивитись навколо і зрозуміти, що у всіх, кого ти знаєш, був дуже важкий момент, про який ти не здогадувався.
Природа створює справжні речі, а мис­тецтво — фіктивні. Малювання заслуговує бути названим сном тих, що не сплять.
Від нещасливого кохання є багато ліків, та виліковує тільки щасливе кохання.
Лише перед в’язнем тюремник почуває себе вільним.
Коли цноту і чистоту плотську збережуть, але не очистяться від жорстокосердя і зло­стивості і не виявлять милості до ближнього, то світильники свої погасять без оливи мило­сердя.
Не такий страшний ворог, як зрадник.
Надмір породжує пересит, пересит — нудьгу, нудьга ж — душевну тугу, а хто хво­ріє на се, того не назвеш здоровим.
На всій землі такої сили не назвати,
Щоб вічності могла би стало дорівняти.
Не тікай від мудрості, матимеш підмогу,
Будеш прагнуть, то вона виведе в дорогу.
Кривда, гніт і неволя накликають сувору помсту з боку справедливості, щоб Божі по­станови проявлялись у всьому на очах жи­вих людей.
Поет розширює зміст нашого внутрішнього «я», зво­рушуючи його до глибини.
Не суди по генералу про життя солдатів.
Loading...