Прощання з квартирою. Вірш

Віра Балдинюк ➚

З тріском летять голівки
Страчених антуанеток —
То опадають каштани,
То опадає країна.
У герметичній кімнаті
З купою прілих серветок
Рідко лунають етюди
Стомленого піаніно.
Сім порцелянових слоників
Щастя чиєсь затоптали.
Сірий костюм кремпліновий,
Біла овальна камелія…
А за листками алое
Посеред темної зали
В кріслі сидять сорок років
Давньої трагікомедії.
Ви залишіть екслібрис
На делікатному томику
З чорною палітуркою
"Сартр -тире- Камю".
І подаруйте вигляд
З вашого підвіконника,
Всіяного прозорими
Крилами сонних мух.

Віра Балдинюк