Віктор Грабовський

Діяльність
поет

Поезія, вірші Додати цитату, вірш

Те світло пробивалось поволі в колі подій
пощоденних,
до котрих звикають очі й долоні жінки
не раптом.
Проте навіть у тих подіях сяйво
грало таке достеменне —
долоні самі зв’язались, як мови
зненацька забракло.

Мій Сину — в тамтій місцині, де люди
знали нас разом,
Ти говорив мені “нене” — й ніхто не заглянув у глиб
буденно минущих подій, але ж дивовижних.
Твоє життя злилося з життям убогих —
прагнув єднатися з ними тяжкою працею рук.

Та я ж бо знала, що сяйво,
явлене в звичних пригодах,
мов іскри коріння глибоке з-під кори днів,
є Тобою.
Не було воно з мене —

але значно більше я мала Тебе в тім сяйві
і в тім мовчанні,
ніж мала із плоду тіла свого й крові Тебе.

Серед небесного гулу,
серед земного дзвону,
серед людського реготу,
серед машинного скреготу;
поміж сходом буро-червоним
і заходом синьо-креповим,
між смутком і радістю
(справді!)
блукало серденько…
Так, заблукало серденько.
А русяве хлоп’ятко,
Зловивши його на долоньку,
За-спі-ва-лонь-ко:
“Зозулько, зозулько,
де твоя хатка?”

Всі вірші автора - Віктор Грабовський