Олексій Кацай

Діяльність
поет

Поезія, вірші Додати цитату, вірш

Слова — це лиш відлуння биття сердець,
крихка луна, що сиплеться зо склепінь
навіченьки забутих храмів
разом з прадавнім космічним пилом.

І кожен ранок ми знов полощемо
горлянки, вимиваємо звук із вух
та й сунемо в галасливі будні
чисті, напахчені. Але безмовні.

Як роз’яснити побуту потоку,
що часоплин не має порожнин
і кожен з нас зірок громадянин,
що пам’ять втратив від падіння шоку?
Що кожен день — це не уламок року,
а лиш одна з трьохсот його цеглин?
І що ми у вировищі хвилин
знаходимося в центрі, а не збоку?
Як віднайти слова — не словеса! —
в опівнічній розхристаній жалобі,
котра не так смутна, як навісна,
про те, що навіть в досвітки недобрі,
коли всмоктали хмари небеса,
нам завжди залишається ще обрій?

Всі вірші автора - Олексій Кацай