Марія Криштопа

поет

Поезія, вірші Додати цитату, вірш

Бажання бути потрібним
сильніше за пристрасть
в ніч, коли повний місяць.
Залишайся на місці.
Не підходь близько.
Викорчовую тіло.
Не запитуй навіщо.
Якщо цикл співпадає з місяцем,
жінка — відьма?
Я про це відаю.
Не підходь. Знаю.
Корінці твої застрягли надійно
у пам’яті. Скраю.
Сни не бувають білими?
Ти не кохаєшся з відьмами?
Все це осточортіло.
Викорчовую тіло.
Буду кохатися з місяцем.
Ти забуваєш про місце.
Жінки не підвладні вічності.
Бажання бути потрібною?
Я залишаюся відьмою,
тобто — жінкою.
Запий це вином чи горілкою,
щоб не боліло.
Викорчовую тіло.

Вночі навколо кружляють відьми
І смолоскипи їх лижуть тінь.
Ти міг би стати їм братом рідним,
Та гени — доказ (чи захист) твій.
Якщо сіль — в очі — ще не погано,
Якщо ж — у душу — значно гірше.
Стоять шедеври в дешевих рамах,
А на палітрі — кров і вірші.
Вночі у вербах співає вітер
І кущ порічок впліта в мотив.
Руде волосся межі не витире,
А ти би витер — та не схотів.
І вогник свічки в долонях твоїх
Погасне, наче купальська мить.
Ти надто юний і надто гордий,
Щоби дізнатись, як сон болить.

Всі вірші автора - Марія Криштопа