Костянтин Коверзнєв

поет

Поезія, вірші Додати цитату, вірш

висока й неозора
без стiн i вiкон
навала темних вiй
воiстину чудовий день весняного розп'яття
i начебто Христос не журиться стражданням
i нiбито уже загоюються рани
корiння оплiтає цвяхи
знiчев'я наше мiсто розчинило дверi
i архiтектор винiс довгу анфiляду
i його голос затинався
серце шалено калатало
розривалося серцем закоханого
дихання гойдало мрiю
часник обручка
i пiвлиця у животi
свiтлими очницями черепiв
хилилися на один бiк
i серце починало бити головою в груди
день робився тьмавим
а розп'яття прозаїчним

реґулятор пожадливої крови хоче замінити мене
иншим мною
але я тепер по-новому зовсім дивлюся
на старі речі
курс лікування закінчився зненацька
пощезали усі лікарі пречудового ранку
та й навіщо вони потрібні
коли рештки сну в рештках тіл
одчинилися двері казкового замку
а там по всеїдних кімнатах
порожні шафи здивовані
бо з них нічого взяти
і в них нема чого класти

Всі вірші автора - Костянтин Коверзнєв