Костянтин Коверзнєв

Діяльність
поет

Поезія, вірші Додати цитату, вірш

поступливі веселі звірі
котрим годі відчути рівну місцевість
урізаються в пам’ять ляндшафту
(ніби все инше повинне зникнути
через власну незугарність)
невідхильно муляють очі
гаснучі сади
висять над землею
і падають яблука десь над головою
і в’януть квіти
і розпускаються квіти
а десь унизу
в замерзлих калюжах
застигли паперові човники
уламки дитячих катастроф

Все чого прагне далеч
у те не можна уп'ястися;
На полицi безлюдних хат
справжня неокраїсть;
Коли спинився вiтер
аби обрости попелом
тодi голову i руки
перейшла межа здивування;
Здавалося порох i розпач
це двi iкони
з однаковим нiмбом;
Незнана правда
утаємничила свято
якого нiхто не бачив;

Всі вірші автора - Костянтин Коверзнєв