Іван-В’Ячеслав Сергієнко

поет

Поезія, вірші Додати цитату, вірш

Італійські пейзажі з синтетичними
ремінісценціями парків

8.
Мармурових куганів
б’ють ключі Aqua vita
так статично і певно
крізь базальт забуття.
Де ж ти, радісна мить?
В простяганні намиста
нескінченних гріхів,
каяття та знедоль.
Та теплішає хміль сухотравих сонетів,
єтрускішає навіть
бенедиктський ченець.
І двоґайдий ґайдар
розсипає намисто
безтурботною величчю
білостінних руїн.

P.S.

І розбродяться світом
щербаті руїни —
у англійському парці —
дзвінкий сон цвіркуна.

© Іван-В’ячеслав Сергієнко. Всі права застережені.

Знову мені являлись голуби
тепер вві сні
холодними лапками
тупцяли по обличчю, вістуни.
З країв нерідних вістку принесли,
з країв нерідних рідне шепотіння,
з країв далеких погляди сумні
тих хто кохали і кохати мусять…
Але кого?
Такі тривожні сни…
Удруге ви являєтеся, птахи —
холодні лапенята у росі —
знаки ж які, які
гіркі, солодкі, чорні, білі — знаки.

© Іван-В’ячеслав Сергієнко. Всі права застережені.

Всі вірші автора - Іван-В’Ячеслав Сергієнко