«Так» і «ні» важать однаково. Як відповісти на питання чи пропозицію?

Чудова стаття, яка наштовхує на роздуми.

«Підвезти тебе до автовокзалу?» - запитала Хайді, літня швейцарка, подруга нашої сім'ї. Я збиралася в місто з її дачі, йти пішки до зупинки 3-4 кілометри, а потім ще невідомо скільки чекати маршрутку, а від автовокзалу ходить багато транспорту в місто, та й гуляти мені не дуже хотілося.

Я хотіла сказати: «Так, підвези, будь ласка», - але в цьому випадку Хайді доведеться переодягатися з дачних штанів, відкривати ворота, виганяти машину з саду, витрачати час і везти мене. І мені від цього моторошно ніяково, тому я починаю мимрити щось на кшталт: «Та ні, не треба, я пройдуся напевно ...» Хайді відчуває протиріччя між тим, що я говорю, і тим, чого мені хочеться, і, трохи дратуючись, питає ще раз: «Так, може, все-таки підвезти?»

Я знову відмовляюся, намагаючись бути ввічливим, мовляв, не хочу обтяжувати.

І тут Хайді викладає мені урок, який виручає мене ось уже 10 років.

«Знаєш, у нас в Швейцарії кажуть:«Так і ні важать однаково». Якщо я пропоную тебе підвезти, то мені все одно, скажеш ти так або ні. Я готова до будь-якої твоєї відповіді, мені не важко проїхатися з тобою до автовокзалу, так само, як легко - залишитися вдома. Але ти вигадуєш, ніби один з варіантів мені зручніше іншого, і вибираєш його, хоча це не те, що зручно тобі. У пострадянських країнах так часто роблять. Але я хочу, щоб ти розуміла, якби мені не хотілося тебе везти, я б нічого не запропонувала. Якщо тобі дають вибір, одна твоя відповідь рівнозначна іншій. Так тебе підвезти? »

І я сказала «Так!», Просто і ясно. Тому що мені було куди зручніше і швидше доїхати до автовокзалу на машині. І я була вдячна Хайді за те, що вона підвезла мене, а ще більше за те, що навчила такому простому правилу.

  • «Так» і «ні» важать однаково - ось, що я повторюю всередині себе, кожен раз, коли думаю, що моя відповідь не сподобається співрозмовнику.
  • «Так» і «ні» важать однаково - це про те, що ми всі рівні і вільні.
  • «Так» і «ні» важать однаково - не поверхове правило етикету, а основа щирих відносин.
  • «Так» і «ні» важать однаково - і не треба сподіватися, що інший здогадається, чого вам насправді хочеться.

Коли дозволяєш собі бути прямим і відкритим, даєш цю свободу і іншим.

На будь-яке моє запитання або пропозицію я готова почути як позитивну, так і негативну відповідь. А якщо одина з відповідей для мене краще, то я повідомлю про це своєму співрозмовнику і сформулюю питання по-іншому.

Наприклад, замість нейтрально-ввічливого «Зайдеш в гості?», В залежності від того, чого я хочу, можна сказати: «Заходь, я буду рада з тобою попити чаю і поговорити!» (Припускаючи, що наші бажання можуть і не збігтися) або «Я б запросила тебе в гості, але сьогодні втомилася і хочу побути одна».

Пам'ятаю, як мої стосунки з подругою вийшли на новий рівень близькості. Вона спитала:

- Ти ж приймеш участь в організації нашого фестивалю?

- Чесно кажучи, ні, я зараз цього зовсім не хочу. Не хочу нічого організовувати. - відповіла я, внутрішньо готуючись до подальшого опору домовленостям.

- О, знаєш, як приємно - запитав - отримав відповідь - пішов далі.

Знаю. Це сила визначеності.

Складніше, коли людина не звикла, що «так» і «ні» важать однаково. Тоді замість простої однозначної відповіді на кожне «Поїдеш з нами?» І «Чи зможеш допомогти?» Починаються розповіді, який складний там намічається день, скільки всього потрібно встигнути, і як людина буде намагатися всім догодити, скрізь і все встигнути, нікого не розчарувати. Мені зазвичай сумно таке слухати.

А починається це в дитинстві. Ми вчимося вгадувати, яку відповідь хочуть від нас почути, замість того, щоб прислухатися до себе. Ми рано дізнаємося, що на питання: «Тобі подобається в садку?» І «Хочеш супчик?» - є тільки одна бажана відповідь для нашої бабусі. Дізнаємося, що відмова від нудного подарунка або нецікавого походу в музей, бачте, засмутить наших далеких родичів. Дізнаємося, що треба бути ввічливим і йти іншим назустріч. Дізнаємося, що і питання-то нам задають просто за звичкою і з ввічливості, а до реальних наших відповідей нікому немає діла.

Добре, що ми виросли і можемо більше не грати в це лайно. І не вчити цій брехні своїх дітей.

У кожного з нас є право просто просити і з вдячністю приймати подарунки, пропозиції, допомогу і любов інших, так само як і право відмовлятися, не погоджуватися, закриватися і відстоювати свої кордони без почуття провини.

«Так» і «ні» важать однаково, ви згодні? (І ставлячи це питання таким чином, я маю на увазі, що будь-яка ваша відповідь мені рівнозначно цікава!)

Джерело