Володимир Гдаль

поет

Поезія, вірші Додати цитату, вірш

Дивно. Каштани цвітуть восени,
Падає сумно листя тополі.
Вже пожовтіли в яру ясени,
Дівчина гірко плаче у полі.

Дівчина плаче, серце щемить,
Таке тендітне, ніжне дівчисько.
Тільки кохання навіть на мить,
Не повернути здалека і зблизька.

Воно так стрімко ввірвалось в життя,
Заполонило серце і душу.
Та ні благання, ні каяття
Не повернути, сказати я мушу.

Лише каштани вдруге цвітуть,
Лише калина червона зимою.
Дівчино люба, його не вернуть,
Твого кохання навіть весною.

© . Всі права застережені.

Відшуміли грози, відцвіла калина
І зів’яли квіти в тебе на столі.
Ти чужа кохана, ти чужа дружина,
То ж чому так сумно в мене на душі.

Ти пройдеш повз мене, ти поглянеш в очі,
Наче зачаруєш, візьмеш у полон.
Я не буду спати у найдовші ночі,
Ти в мене забрала спокій мій і сон.

© . Всі права застережені.

Всі вірші автора - Володимир Гдаль