Микола Пономаренко

поет

Поезія, вірші Додати цитату, вірш

ЗАПЛАКАНІ ОЧІ

Твої заплаканi очi
Сняться ночами менi,
Губи свої дiвочi
Ти пiдставляла веснi…

Стомлено падає листя,
Як вiї твої у снах…
Ранок росою умився,
I полетiв, як птах…

I прокинулась ти, звелася…
Не зiтерши нiчну красоту
Цiлую, п'янiю вiд счастя,
Обнявши твою наготу…

Ти зi сну посмiхаєшся в'яло,
Зводиш руки менi на плече,
I забувшись,
Ти просиш в нестямi: "ще…"

Капля збiгла з листка, упала…
Я збираю нiчну росу.
"Нi ти зовсiм не зiв'яла; —
Ти менi здарувала красу…"

ДОЩ У КИЄВІ

Тебе я так рiдко бачу.
Я бачу тебе увi снi.
Я бачу, як тихо плачу,
Як думи находять сумнi.

Я бачу, як мокнуть каштани
Пiд осенi сiрим дощем.
То мокнуть в душi моїй рани,
Що я натворив олiвцем.

Крiзь скло я думки шукаю,
Вони десь лiтають там…
Кохаю, кохаю, кохаю…
Вони розшепочуть вiтрам.

I свiт весь узнає сьогоднi,
Яким я повитий сном,
На краї якої безоднi
З розкислим стою чолом.

ЛОЛІТА

Немає часу поміж нами,
Лише років великий стрій.
Тебе досягую думками,
Бо я — не твій !

Ти не моя…
Ні жінка, ні дитина.
Чому в очах твоїх такий
Знахожу подих і країну
Забутих мрій ?

Ти не моя,
І я не можу
Про все твоє таємне знати,
Лише думками м’яти кожу
І роздягати, роздягати…

Немає часу…
Поміж нами
Лише років великий стрій.
Тебе досягую
Думками
Забутих мрій !