Євген Гуцало

поет

Поезія, вірші Додати цитату, вірш

Весна. Розквітнув ломикамінь. М'ята.
Розквітла заполоч. Нечуй-вітри цвітуть.
Зацвів комиш… І зацвіли дівчата.
Про їхній цвіт сьогодні тільки й чуть.

Цвіте барвінку видиво блаватне.
Цвіте повитиця і водяний жовтець,
Й цвітуть дівчата… Як цвітуть дівчата
під сонцем, що палає, мов вінець!

Цвіте верблянка й знітовець мохнатий,
калачиків плескаті калачі…
Й цвітуть дівчата… Так цвітуть дівчата,
що видно вдень і видно уночі.

Цвіте водянка дика — колінцята,
що по лісах, біля струмків росте…
Й цвітуть дівчата… Так цвітуть дівчата!..
й бодай одна для мене хай цвітеї

Цвіте “кров панська” — іванок крилатий —
івановець — Іванова кровця…
й цвітуть дівчата… Так цвітуть дівчата,
що це життя здається без кінця.

У тирлича весняного — бельканто:
розцвів — немов звучить, немов співа.
Мов промовля на мові есперанто
пелюстка кожна в тирлича жива.

Ген обізвався тирлич язичковий.
І тирлич-лихоманник обізвавсь.
На цій барвистій і строкатій мові
природа озивається до нас.

І тирлич озивається крапчастий,
і вирізаний тирлич не мовчить,
щоб берегли, щоб не дали пропасти,
самі себе не сміли сиротить.

Вони ще грають — наче оркестранти,
іще співають — цвітом і стеблом,
і тирлича весняного бельканто
на вітрі ніжнім хлюпає крилом…

Всі вірші автора - Євген Гуцало