Андрій Деркач

поет

Поезія, вірші Додати цитату, вірш

Пісок золотий бо далекий
І чим глибше він
Тим золотіше
Знавіснілого шукача мрія
про золото тішить
наче доза
напружує м’язи
а мозок лякає
коли-небудь пісок
з-під намулу
водограєм вдарить
і тоді
не ріка й береги
полине Сахара
щире злото піску
перекинеться на пустелю
капітан –
м’язиста душа земснаряду –
криницю копатиме,
заступ туплячи
об тіла коханців,
персонажів трагедії Кама-Сутри.

На березі лівому
Любовні забави
Вісімдесят способів
знає “Кама-Сутра”
на березі правому
одвіку вистави:
містерії
(“містер Мартіні, Ви з нами?”)
трагедії
(“бути чи не бути?”)
річці лишалися
зужиті мушлі
подірявлині черепи
річка ховала свої скарби
в мул непам’яті
мул
ця потвора неплідна
цей покруч
чужинецьких кобил
і віслюків тутешніх
мул став господарем річки
та на березі лівому
любовні забави
а на правому
одвіку – вистави
посеред річки
посеред ночі
посеред світу
із ліхтарем на короткій щоглі
реве земснаряд
він звитяжний еротоман
і пильний театрознавець
він вантажить баржі
мулом замість піску

Ці криниці
давно без неба
твань і темрява
сизий мох
сіра ящірка на цямрині
в найдикішій гущавині
відчуття
що ти не сам
птахи співають приглушено
ніби за вікном кімнати
де спить жінка
згвалтована взводом содатів
солдати вже повмирали
а генерали
з лисинами і черевами
їхні прутні завжди пів на шосту
їхні лампаси
завширшки із лісову стежку
під Вільчею
генерали не йдуть  у відставку
корба зтрухла
шматки і порох падають у криницю
співають пташки приглушено

Моя дружина
прочинила ляду в пекло
ми бачили:
там було сонце
і садок із двох дерев
абрикос буяв рожевим й білим
а сливу
вкриту пуп’янками цвіту
проміння обминало
і вона напнулась
аби самотужки розквітнути
та сили їй забракло
репалась кора
смола немов рідкий бурштин
на землю збігала
сонце за обрій не сідало
абрикос губив пелюстки
впала ляда
ми зойкнули
від болю ?
з переляку ?

Забудь усе
забудь число і місяць
наймення власне
тут – лазня
засмійся із-під стелі
хмаркою пари до тіла
що господь назвав твоїм
лазня – крематорій
для спазмів боротьби
і плазми
отруєної хіттю
надвоє розчахнувшися звільнився
від спогадів і мрій
які жили у шпарці
між тілом і душею
коктейль з води крижин і снігу
( а ще там –
гіркота гілок вербових)
тілові поверне притомність
а душі – струну
таке воно - чергове воскресіння

Народився в Чернігові 1965 року. Навчався у Київському політехнічному, Ніжинському педагогічному інститутах, Мюнхенському Людвіґ-Максиміліан університеті. Нині студент-заочник (п’ятий курс) Інституту Журналістики Київського національного університету ім. Шевченка. Працює репортером на телеканалі Ай-Сі-Ті-Ві.
Видав збірку поезій “Займенники”(1993). Друкувався у журналах “Сучасність”, “Світовид”, “Зерна”, “Літературний Чернігів”. Упорядкував другу збірку – “Переміни Ритмів”, яку поки що не має змоги видати. Разом із Володимиром Кашкою, Костем Москальцем, Миколою Тузом та Юрком Ананком є членом мистецької робітні “ДАК”.
Член НСПУ з 1995 року. Постійно мешкає в місті Чернігові.